Кафедра внутрішньої медицини №3 з фтизіатрією

   

1-а міська лікарня, 36038, м.Полтава, вул. Олеся Гончара, 27-а, тел: 67-62-69

Історія кафедри


Кафедра внутрішньої медицини № 3 з фтизіатрією Української медичної стоматологічної академії започатковує свою історію від кафедри приватної патології, терапії та дитячих хвороб одонтологічного факультету Харківської медичної академії, заснованої у 1923 р. Її першим завідувачем був професор М. І. Лівшиць, який керував кафедрою з 1923 по 1933 р.

У 1931 р. одонтологічний факультет був відокремлений і реорганізований у самостійний Харківський стоматологічний інститут. Як свідчать річні звіти про роботу інституту, кафедру внутрішніх хвороб з клінікою терапії на базі 12-ї Радянської міської клінічної лікарні м. Харкова з 1934 р. очолював професор А. Б. Хавкін.

У 1941 р. стоматологічний інститут був евакуйований у м. Фрунзе та об'єднаний з Киргизьким медичним інститутом. Влітку 1944 р. кафедра внутрішніх хвороб стала повноцінно працювати на базі військових шпиталів у м. Харкові. Керівником клінічної кафедри внутрішніх хвороб став професор П. Ф. Ломакін - відомий на Харківщині та в країні терапевт і організатор охорони здоров'я. Він закінчив медичний факультет Харківського університету у 1912 р. і певний час працював асистентом пропедевтичної та факультетської терапевтичної клініки під керівництвом професорів Е. А. Жебровського та А. Ф. Каковського. Професор П. Ф. Ломакін користувався великим авторитетом владних структур та фахівців того часу, про що свідчить залучення його до роботи в Центральній лікарській комісії (IV управління) Наркомату охорони здоров'я головним консультантом, а в післявоєнні роки - головою Харківського терапевтичного товариства, заступником голови харківських медичних товариств.

За свідченням голови медичних товариств заслуженого діяча науки професора В. М. Когана-Ясного, за ініціативою професора П. Ф. Ломакіна у 1946 р. була споруджена загальна студентська лікарня (зараз 20-а клінічна лікарня) навчальних закладів м. Харкова, яка стала основною базою клініки та кафедри внутрішніх хвороб стоматологічного інституту. Співробітники клініки та кафедри під його керівництвом плідно працювали над вивченням проблем патології органів травлення, серцево-судинної системи, фізичних методів лікування.

Пліч-о-пліч із професором П. Ф. Ломакіним з 1947 р. на кафедрі внутрішніх хвороб працював доцент С. М. Волинський, наш земляк із м. Гадяча. Після закінчення в 1927 р. медичного факультету Північно-Кавказького університету (Ростов-на-Дону) він працював у НДІ профзахворювань, у терапевтичних клініках Харківського та Ашхабадського медичних інститутів. Понад 10 років служив в армії, викладав курс військово-медичної підготовки у військово-медичному училищі і одночасно у 1945-1947 рр. асистував у терапевтичній клініці санітарно-гігієнічного факультету ХМІ у професора В. М. Когана-Ясного. У 1954 р. С. М. Волинський отримав звання доцента і вів у ХСІ окремий курс військово-польової терапії та невідкладної допомоги. До звільнення за віком та у зв'язку з перебазуванням стоматологічного інституту в м. Полтаву виконував обов'язки завідувача терапевтичного відділення клініки внутрішніх хвороб ХСІ у 20-й лікарні.

З 1951 р. кафедру внутрішніх хвороб очолив вихованець славетної харківської школи терапевтів професор П. Ф. Фролов. Він після закінчення медичного факультету Харківського університету з 1917 р. працював асистентом, потім доцентом терапевтичної клініки санітарно-гігієнічного факультету ХМІ, де викладав самостійний курс фізіотерапії до 1941 р. У 1938 р. захистив докторську дисертацію за матеріалами досліджень впливу бальнеологічних факторів курорту Мацеста на серцево-судинну систему. П. Ф. Фролов постійно піклувався про вдосконалення методичного забезпечення навчального процесу та пошук оригінальних, нестандартних підходів до визначення патогенезу виразкової хвороби, перебігу гіпертонічної хвороби, інфаркту міокар-да, до проблем взаємозв'язку патології внутрішніх органів із захворюваннями зубощелепної системи та ротової порожнини. За роки завідування кафедрою професор П. Ф. Фролов написав 3 монографії. Під його керівництвом були підготовлені 3 доктори та 12 кандидатів медичних наук. Терапевти Харківщини обирали його головою обласного наукового товариства терапевтів, головою наукового товариства кардіологів, які він очолював більше 8 років.

Новітня історія кафедри внутрішніх хвороб починається після перебазування Харківського стоматологічного інституту до м. Полтави у 1967 - 1968 рр. Кафедра з самого початку розміщувалася на базі 1-ї міської клінічної лікарні, яка знаходилася у приміщенні нинішнього міського психоневрологічного диспансеру по вул. Зигіна, а з 1972 р. - у типовому приміщенні по вул. Енгельса, 27 а. Очолював клініку та кафедру внутрішніх хвороб професор В. М. Андрєєв. Разом із фахівцями харківської терапевтичної школи, котрі переїхали до Полтави, та відомим ученим і організатором клініки факультетської терапії професором М. А. Дудченком, професор В. М. Андрєєв провів велику роботу щодо підготовки науково-педагогічних працівників. Вони є важливою гілкою сучасної терапевтичної школи Української медичної стоматологічної академії. Серед тих, хто працював з В. М. Андрєєвим, слід назвати ветеранів академії доцентів Г. Д. Тре-тяка, Л. Г. Савченко, Л. А. Звягінцеву, професора Є. О. Воробйова, асистента Л. А. Сильченко.

Вагомий внесок у розвиток кафедри та клініки внутрішніх хвороб на початку полтавського періоду вніс Г. І. Мазуренко, який був у 1972 р. обраний за конкурсом на посаду доцента кафедри внутрішніх хвороб. Він закінчив Львівський медичний інститут у 1954 р. і тривалий час працював у санаторії «Кришталевий замок» курорту Трускавець, де узагальнив досвід лікування хвороб печінки та жовчного міхура у 3 монографіях, за які у 1966 р. йому присуджене вчене звання кандидата медичних наук. Г. І. Мазуренко багато зробив для вдосконалення та оптимізації навчального процесу, втілення новітніх методів контролю та оцінки знань. Передчасна смерть вирвала його з колективу кафедри у січні 1983 р.

Деякий час клінікою та кафедрою внутрішніх хвороб керував відомий терапевт, вихованець київської наукової школи, професор О. П. Карапата, випускник Київського медичного інституту 1948 р., який за конкурсом займав посаду завідувача кафедри внутрішніх хвороб з грудня 1978 р. До роботи на клінічній кафедрі він кілька років працював у НДІ професійних захворювань у Кривому Розі, Києві. Професор О. П. Карапата - автор відомого лікарського довідника «Диагностический справочник терапевта» та співавтор навчального посібника «Дифференциальная диагностика внутренних болезней» (співавт. П. Федишин, Л. Пиріг, Н. Мельман, Г. І. Мазуренко), які і нині мають неабияку практичну цінність.

У 1980 р. на посаду завідувача кафедри та керівника клініки внутрішніх хвороб за конкурсом був обраний учень академіка М. М. Губергріца, професор М. І. Рейдерман. Він закінив Київський медичний інститут у 1945 р. (за 3 роки), навчався в аспірантурі у академіка М. М. Губергріца. З 1949 по 1959 р. перебував у лавах Радянської Армії. У 1973 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Муковісцидоз. Клініко-генетичні паралелі та методи діагностики». З 1975 до 1980 р. працював професором кафедри госпітальної терапії Донецького медичного інституту. Під його керівництвом у клініці внутрішніх хвороб ПМСІ ще більше розквітнув дух клінічного мис-лення, активізувалася праця співробітників кафедри та лікарні з удосконалення діагностичного процесу, невідкладної допомоги та організації лікування.

Професор М. І. Рейдерман за 10 років підготував у клінічній ординатурі багато лікарів для нашого міста і країни. Деякі з них працюють завідувачами відділень, заступниками головних лікарів. Лікар із великої літери, справжній фахівець, професор М. І. Рейдерман постійно втілював у життя традиції корифеїв київської терапевтичної школи академіків В. П. Образцова, М. Д. Стражеска. М. М. Губергріца. Він автор широко відомого посібника для лікарів «Краткий курс по элекрокардиографии», першої в Європі монографії «Муковисцидоз», навчального посібника «Фізичні методи дослідження» (співавт. А. Пелещук, В. Передерій), «Атласа-справочника по неотложной кардиологии», які й сьогодні не втратили свого практичного значення та наукової цінності. Вільне володіння професором М. І. Рейдерманом 4 іноземними мовами вирізняло його, давало змогу співробітникам бути у курсі всесвітніх новин із терапії.

З грудня 1991 р. до 2002 р. кафедру і клініку внутрішніх хвороб очолював професор М. С. Расін - представник харківської терапевтичної та біохіміко-фізіологічної школи. Його кандидатська дисертація присвячена особливостям обміну катехоламінів, електролітів та мікроелементів у хворих на ревматизм, докторська - вивченню центральних механізмів гормональної регуляції при атеросклерозі та стресі. Науково-педагогічну діяльність на Полтавщині М. С. Расін розпочав у 1976 р. асистентом клініки факультетської терапії під керівництвом професора М. А. Дудченка. Потім працював доцентом та професором кафедри госпітальної терапії. М. С. Расін - автор быльше 200 публікацій, навчальних посібників: «Синдромна діагностика та невідкладна допомога». Висококваліфікований спеціаліст, знавець іноземних мов, він плідно працює в галузі фізіології та біохімії артеріальної гіпертонії, ішемічної хвороби серця, гематології. Під науковим керівництвом професора М. С. Расіна захищені 10 кандидатських дисертацій, автори яких працюють на кафедрі (Н. І. Дігтяр, Н.Д. Герасименко) і в інших підрозділах академії (Н. Л. Соколюк, Л. І. Котова, В. В. Шевченко, С. О. Гаєвський, С. В. Міщенко), в практичній охороні здоров’я (Шаєнко З.О.).

Упродовж 1996 - 1999 рр. колектив кафедри і клініки інтенсивно вивчав вплив комплексу факторів аварії на Чорнобильській АЕС на різні ланцюги здоров'я постраждалих від наслідків цієї катастрофи. Цьому сприяло і те, що співробітник клініки доцент В. М. Васильєв протягом 3 років виконував обов'язки співголови Державної головної комісії України з питань вивчення матеріалів, пов'язаних з аварією на ЧАЕС.

В різні роки на кафедрі працювали доцент Л. Г. Савченко, доцент Н. Л. Соколюк, асистенти В. В. Шевченко, А. В. Петрушов, А. М. Горбась, А.М. Ткаченко, Т.М. Маркіна, В. В. Горбатенко та інші.

З серпня 2002 року кафедру внутрішніх хвороб з доглядом за хворими стоматологічного факультету УМСА очолив Кайдашев Ігор Петрович - доктор медичних наук, професор, проректор з наукової роботи з 2010 року, лікар за фахами клінічної імунології та алергології; Президент Українського Товариства Фахівців з імунології, алергології, та імунореабілітації; Член редколегії журналів: «Проблеми екології та медицини», «Імунологія та алергологія», «Astmа, Alergia, Immunologia»; член Європейської Академії алергології та клінічної імунології, член Українського товариства фізіологів.

У 1994 році закінчив з відзнакою Полтавський державний медичний стоматологічний інститут, продовжив наукову роботу в аспірантурі на кафедрі нормальної фізіології. У 1996 році захистив кандидатську дисертацію та тему: «Вплив поверхневих глікопротеідоеритроцитів на взаємодію їх мембран з нейтрофільними лейкоцитами і лімфоцитами». У 1999 році захистив докторську дисертацію та тему: «Регуляторний природний пептидний комплекс нирок: отримання, фізико-хімічні властивості, зв'язок з головним комплексом гістосумісності, імунобіологічні ефекти та розробка фармакологічної речовини» за спеціальністю «імунологія та алергологія».

І. П. Кайдашеву належить вагомий внесок у вивчення нез'ясованих питань діагностики, лікування та профілактики аутоімунних та алергічних захворювань. Роботи по вивченню молекул головного комплексу гістосумісності, фізіологічної та фармакологічної активності пептидних екстрактів внутрішніх органів вперше ним виконані і отримали високу оцінку в наукових колах, у тому числі - в США, Польщі, Німеччині, Італії. Його наукові праці та багаторічна діяльність є значним внеском у медико-імунофізіологічні дослідження, які впроваджені в практику охорони здоров'я, і носять новаторський характер. І. П. Кайдашев є автором і співавтором понад 500 наукових і науково-методичних праць. Має 98 авторських свідоцтв і патентів на винаходи. І. П. Кайдашев створив сучасну школу іммунофізіологіі. Значну увагу приділяє вихованню наукових кадрів.

Під науковим керівництвом І. П. Кайдашева виконані 2 докторських і 25 кандидатських дисертацій. За його активної участі створений і очолений ним Науково-дослідний інститут генетичних та імунологічних основ розвитку патології та фармакогенетики. Керував з 1996 року 25 науково-дослідними роботами МОЗ України, зокрема, «Вивчення імунологічного апарату м'яких тканин порожнини рота при генералізованому пародонтиті та ортопедичних втручаннях для розробки сучасних методів імунокорекції».

Особливе місце в науковій роботі кафедри займали роботи, які є завданнями Державних цільових програм «Цукровий діабет» і «Артеріальна гіпертензія». В рамках виконання НДР сформована концепція перманентної активації ядерного фактора NF-KB як основи системного запалення, інсулінорезистентності та ліпотоксічності. Доведено, що речовини, які пригнічують активність NF-KB, інгібують продукцію прозапальних ціктокінов (ІЛ-1, ІЛ-6, ІЛ-8, ФНП-а), здійснюють інсулінсенсітайзерний ефект.

Один з перших на Україні І. П. Кайдашев почав широкомасштабні дослідження в області фармакогенетики. Проведено новаторські дослідження ролі поліморфізму генів PPAR-v, рецепторів ангіотензину ІІІ 1 типу, ангіотензин-перетворюючого ферменту, генів обміну холестерину в патогенезі артеріальної гіпертензії, розроблені фармакогенетичні напрямки терапії. Окреме місце займають дослідження ролі поліморфізму генів Toll-подібних рецепторів 2 і 4 у забезпеченні природної резистентності та чутливості до інфекційних агентів і алергенів. Крім того, вивчені імунотропні аспекти дії наночасток вуглецю (фулерену С60), спрямовані на модифікацію алергенних і імуногенних властивостей речовин і можливість практичного використання спрямованої протизапальної дії в умовах імунного запалення. Вивчено вплив фулерену С60 на первинну і вторинну імунну відповідь на ало- і гетероантігени.

Кайдашев І.П. нагороджений дипломами АМН України, Грамотами Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я тощо. У 2012 році Указом Президента України І. П. Кайдашев був відзначений почесним званням «Заслужений діяч науки і техніки України».




 

(C) 2008 Інформаційно-аналітичний центр ВДНЗУ УМСА

Головна || Новини || Історія || Ректорат || Факультети || Кафедри || Навчальний процес || Підрозділи || Журнали || Бібліотека || Студенти || Абітурієнтам || Конференції || Трибуна лікаря || Форум