Музей історії ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія»

   
Директор музею

Канцедал Наталія Петрівна
Директор музею

Музей історії ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» є одним із визначних надбань культурного потенціалу прославленого навчального закладу. Музей офіційно було відкрито у 1987 році. Музею не було б, або не був би він таким, яким став, якби не ініціатива великого патріота академії, організатора першої пошукової групи професора В.Г.Санника, академіка М.С.Скрипнікова, якби не професіональне художнє та дизайнерське оформлення доцента А.В.Кострікова, наполеглива кропітка праця колишньої завідувачки курсом історії медицини доцента Л.В.Боднарчук, яка заклала основу створення музею, сумлінне керівництво проректора з науково-педагогічної роботи доцента Н.П.Ставицької, яка брала головну участь на всіх етапах розвитку діяльності музею та його гуманітарного спрямування. Директором музею вже більш як 15 років працює Канцедал Наталія Петрівна, справжній професіонал, ентузіаст музейної справи.

Саме з музею починають свій шлях до майбутньої професії першокурсники, саме в музеї проходять перші заняття з історії медицини. В залах музею відбуваються урочисті зустрічі ветеранів війни та праці, сюди приходять випускники, щоб попрощатись із вузом. До фондів музею історії академії здають свої реліквії колишні випускники, саме тут ведеться «Книга пам’яті» і зберігаються альбоми випускників.

За 28 років свого існування в музеї проведено біля 20 тисяч екскурсій, в яких брали участь близько 150 000 відвідувачів. Ці цифри свідчать про неабияку популярність нашого музею не лише серед студентів і співробітників академії, а й серед полтавських учнів, студентів інших вузів Полтави, гостей міста та академії. Останнім часом користуються популярністю екскурсії по місту для гостей, спеціально для цього розроблено маршрут і власне пропонування послідовної розповіді.

Основна мета функціонування музею – зберегти інформаційні скарби УМСА в розрізі пройденого часу та донести їх не тільки до наших сучасників, але і підростаючому поколінню. Адже основний лозунг музею «Без минулого не може бути майбутнього».

Головним завданням музею є просвітницька робота серед студентів академії та інших медичних закладів міста, а також висвітлення історії медицини, історії розвитку академії та історії українських медиків в розрізі даного часу.

З цією метою у музеї діють такі постійні виставки:

  • ВДНЗ «УМСА», минуле і сучасність;
  • історія УМСА – Харківський період;
  • медики Полтавщини – учасники визвольних змагань;
  • історія українського медичного товариства у Полтаві;
  • історія першого богомільного шпиталю;
  • виставка лікарських інструментів 19 століття.

Акцент у екскурсійній роботі ставиться на їх національному, духовному і культурному вихованні у традиціях українського народу, рідної Альма Матер.

В музеї часто проводяться заходи, присвячені знаменним датам історії України, рідного краю, видатним діячам науки і культури, медикам, ветеранам війни та праці академії. Зокрема, традиційними є святкування Дня незалежності України, Збройних Сил України, Дня медика, вечори пам’яті жертв другої світової війни, жертв Голодомору 1932-1933 років.

Упродовж навчального року куратори груп і гуртожитків проводять в музеї бесіди зі студентами, семінари з питань формування здорового способу життя, духовної, художньо-естетичної і екологічної культури, поваги до Конституції та законодавства України, державної символіки, поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного краю.

Створюючи музей історії академії, спеціалісти поставили перед собою завдання послідовно, історично достовірно відобразити основні етапи розвитку медицини на Полтавщині від найдавніших часів до наших днів. Досить важливе значення надавали досвіду минулого, адже відобразити цей досвід наочно найкраще за все може музей.

Музей історії академії – це матеріальне втілення поетапного розвитку академії, покликаний зберегти надбання колишнього, впливаючи не тільки на розум, а й на серце. Тому кожна експозиція є змістовною та цікавою для різних відвідувачів. Музей виховує у відвідувача високі почуття гуманізму, милосердя, доброти, сприяє моральному вихованню студентської молоді. Щодо цього наш музей має виняткове значення, бо моральність органічно пов’язана з діяльністю медичного працівника. Музей – популяризатор наукових медичних знань, а це велике мистецтво – показати яскраво, образно, дохідливо складні історичні явища, не знижуючи при цьому духовного, естетичного рівня експозиції.

Коли у 1994 році наш музей отримав звання «народного», основну увагу приділяли тому, наскільки цікаво і доступно показано в музеї колекції та інші експозиційні матеріали.

В експозиції музею є атлас анатомії людини авторства відомого вітчизняного анатома, уродженця України, академіка академії наук В.П.Воробйова, виданий у Петербурзі у 1938 році. Дата вже сама по собі викликає інтерес, проте цьому атласу приділено багато уваги не лише з хронологічних міркувань, а передусім, виходячи з його історичної значимості. За цим атласом навчалися студенти в Росії і в багатьох інших країнах, в Лондоні він удостоєний срібної медалі. Таким чином, атлас анатомії людини становить історичну цінність і як рідкісне видання, і як навчальний посібник, що відображає високий рівень розвитку вітчизняної медичної науки в кінці 19 століття.

Інший приклад, що має багато спільного з першим. Посібник для лікарів та студентів «Основи родовспоможенія» відомого українського медика-основоположника вітчизняної педіатрії та акушерства, виданий у 1833 році, на перший погляд дуже скромний експонат, чому ж ми звертаємо на нього увагу відвідувачів? Тому, що цей посібник був одним найпершим посібником, який видано багатьма мовами світу, у тому числі грецькою та японською. Експонат відповідає усім вимогам наукового добору і тому посів достойне місце в музеї. Не багато подібних книг дістали таке широке визнання.

До музейної експозиції входять не просто потрібні за темою ілюстративні матеріали, але і найяскравіші експонати, які відображують визначні історичні події, участь видатних вчених у розвитку медицини нашого краю, значення яких доведено часом.

Коли постає питання про добір для експозиції старовинних інструментів, приладів, документів, то в першу чергу слід відзначити їхню історичну цінність. Оскільки перші експонати нашого музею знайдені під час археологічних розкопок скіфських курганів, то й екскурсія розпочинається саме з цього періоду. Населення скіфської доби займалося землеробством і скотарством. Великим планом представлена на макеті територія Більського городища, яке є найбільшим поселенням скіфів. Свідченням перебування скіфських племен на території Полтавщини є рештки жіночого поховання, що виявлене на Івановій горі, в якому знайдені дрібне скло, скляні намистинки, бронзові фігурки. Ці пам’ятки датуються періодом Черняхівської культури. Для нас найцікавішим є те, що серед численних знахідок цього періоду були знайдені первісні інструменти. До речі, вони мають дуже велику історичну цінність.

Цікавими матеріалами є картини, на яких передано первісну медичну допомогу. Одне з почесних місць в музеї займає погруддя Гіппократа. Зібрані ним медичні відкриття та неоціненний медичний досвід дають право називати його батьком медицини. Створена ним «Клятва Гіппократа» є прикладом взаємовідносин між лікарем та пацієнтом, приклад кращої етики та деонтології. На прикладі вчення Гіппократа студенти усвідомлюють, яку велику роль відіграє гуманітарне виховання в становленні особистості майбутнього лікаря.

Скіфський період.
(Макет Більского городища.
Картина В.Мозока
«Надання медичної допомоги»,
погруддя Гіппократа)

Наступний етап подорожі в історичне минуле – народна медицина Полтавщини. Слов’яни століттями займалися головним чином землеробством, вирощували сільськогосподарські культури, мололи зерно на ручних жорнах, розводили худобу, займалися мисливством та рибальством, як провідну, найвищу силу, славили Бога сонця, вірили в існування всіляких надприродних істот, що живуть в болотах, поблизу житла людей. Поміж цими істотами були добрі та злі, темні та світлі, які могли вселятися в людину і викликати різні хвороби. Цьому присвячений ще один цікавий експонат «Трепанація черепа». Вже за тих часів у слов’ян були люди, які краще за інших зналися на цілющих рослинах, допомагали при ушкодженнях. Їх називали волхвами, ведунами, знахарями. З прийняттям християнства в медицині йшла боротьба між двома напрямами: світськими лікарями-емпіриками та лікарями-священниками. Останні мали перевагу, однак не змогли повністю витиснути тип народної освітньої медицини. З цих лікарів-емпіриків, народних цілителів формувалися перші військові лікарі, які обслуговували князівські дружини і самих князів.

Важливу роль в профілактиці хвороб відігравала оздоровча лазня, спортивні змагання, які із захопленням описували протягом століть іноземці, що приїжджали на Русь. Мініатюра такої лазні представлена в експозиціях музею цього періоду. Цікавими експонатами є зразки предметів лікування так званої курячої сліпоти, бобрового струму як тонізуючого засобу, дьогтю для лікування корости, журавлини для лікування цинги. Як прообраз медичних банок на вітрині є ріг тварин, який ще застосовували для відсмоктування крові під час кровопускання.

У ті давні часи з’являються і спеціальні медичні праці, де подані відомості про хвороби та їх лікування, виходячи із багатовікового досвіду нашого народу. Серед тогочасних праць енциклопедичного характеру, у яких багато відомостей медичного змісту, особливе місце займає «Ізборник Святослава», перекладений ще в 10 столітті з грецької мови і переписаний у 1076 році для сина Ярослава Мудрого Святослава. Копії таких літописів представлені в нашому музеї. Там знаходимо відомості щодо лікування блекотою, болиголовом, полином, оцтом, міддю, припікання залізом. Зрозуміло, що послугами вчених-лікарів могли користуватися лише феодальна верхівка та заможні верстви населення, а інші широко застосовували ворожіння та заклинання. В експозиції є цікаві факсимільні копії таких заклинань.

Полтавська земля дала всьому світу багатьох знаменитих і відомих людей, серед яких і філософи, і математики, і артисти, і письменники. Славну сторінку в історію світової і вітчизняної медицини вписали наші медики-земляки Н.М.Максимович-Амбодік, Д.С.Самойлович, брати Шумлянські.

Однак історія медицини – це не тільки важливі події, діяльність славетних вчених, а й подвиги рядових медичних працівників у боротьбі за здоров’я людини. Їхній героїзм під час ліквідацій епідемій, самовіддане служіння своєму обов’язку в роки війни, героїчна праця в мирний час. Це все є важливим виховним моментом, прикладом для наслідування підростаючому поколінню і студентській молоді.

Народна медицина Полтавщини (Українська хата знахарки, портрети Н.М. Максимовича-Амбодіка та Д.С. Самойловича, картина А. Щербака «Після Полтавської битви»)

Медицина початку ХХ століття
(макет робочого кабінету Юхима Михайловича Гофуна)

Науково-дослідна та практична роботу професорсько-викладацького складу довоєнного часу

Студентські будівельні загони

Досягнення УМСА

Україна незалежна суверенна держава

Нагороди та подарунки УМСА

Експозиційний зал музею

Експозиційний зал музею


 

(C) 2008 Інформаційно-аналітичний центр ВДНЗУ УМСА

Головна || Новини || Історія || Ректорат || Факультети || Кафедри || Навчальний процес || Підрозділи || Журнали || Бібліотека || Студенти || Абітурієнтам || Конференції || Трибуна лікаря || Форум